18 травня 1944 року … Страшна сторінка в історії кримськотатрського народу. Цього дня, вже у звільненому від німецьких військ Криму, НКВС розпочало іншу операцію – вже з примусового виселення кримських татар з їх рідної землі до віддалених районів Сибіру та Середньої Азії.
Почавшись о 3-ій годині ранку 18 травня та протягом наступних декількох днів до 20 травня, за час цієї операції зі своїх домівок було вигнано 180 014 осіб. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч депортованих.
Після депортації радянський режим нівелював історичну пам’яті про кримську державність та кримських татар. Впродовж десятиліть кримськотатарський народ вів сміливу і наполегливу боротьбу з радянським режимом за свої права та повернення на рідну землю. Україна ж з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення у її складі.
І вже через 70 років, з початком тимчасової окупації Кримського півострова російською федерацією, історія повторилася знов. Тисячі наших співвітчизників – кримських татар і етнічних українців через безпосередню загрозу їхньому життю знову мусили покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада проводить репресивну політику залякування, психологічного тиску, ув’язнення, безслідного зникнення кримських татар.
Тож сьогодні 18 травня став не тільки Днем пам’яті жертв цього страшного геноциду, а й Днем боротьби за права кримськотатарського народу.
Пам’ятаємо!...
